| Горячие новости |
|
|
Закони України |
Статей: 30 |
 |
З а к о н У к р а ї н и Про амністію |
Керуючись принципом гуманізму, відповідно до статті 92Конституції України ( 254к/96-ВР ), положень Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ) і Закону України "Про застосування амністії вУкраїні" ( 392/96-ВР ) Верховна Рада Українип о с т а н о в л я є:
Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі напевний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленнямволі, осіб, засуджених за умисні злочини, за які закономпередбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строкне більше п'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, заякі законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавленняволі на строк не більше десяти років:
а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
б) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на деньнабрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;
в) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;
г) чоловіків та жінок, які на день набрання чинності цимЗаконом досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку;
ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом маютьодного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнаніінвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає іншихпрацездатних дітей;
д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни таучасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статусветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") ( 3551-12 );
е) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом увстановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьоїгрупи;
є) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом вустановленому порядку визнано хворими на туберкульоз (диспансернікатегорії 1, 2, 3, 4), онкологічні захворювання (III, IV стадії заміжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії закласифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджаютьвідбуванню покарання та підпадають під визначення Перелікузахворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів прозвільнення засуджених від подальшого відбування покарання,затвердженого наказом Державного департаменту України з питаньвиконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України N 3/6від 18 січня 2000 року ( z0155-00 );
ж) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧорнобильськійАЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, якіпідпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захистгромадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( 796-12 ) та аналогічних законів інших держав - республікколишнього СРСР.
Стаття 2. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі напевний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленнямволі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених заумисні злочини, за які законом передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на деньнабрання чинності цим Законом вони відбули не менше половинипризначеного строку основного покарання.
Стаття 3. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі напевний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленнямволі, осіб, крім зазначених у статті 1 цього Закону:
а) засуджених за умисні злочини, за які законом передбаченопокарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більшеп'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за якізаконом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі настрок не більше дванадцяти років, якщо вони на день набраннячинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строкуосновного покарання;
б) засуджених вперше за умисні злочини, за які закономпередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більшевосьми років, якщо на день набрання чинності цим Законом вонивідбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
в) жінок, засуджених за умисні злочини, за які закономпередбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строкне більше десяти років, якщо вони на день набрання чинності цимЗаконом відбули не менше половини призначеного строку основногопокарання.
Стаття 4. Звільнити від покарання у виді тримання вдисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;
б) засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на деньнабрання чинності цим Законом відбули не менше половинипризначеного строку основного покарання.
Стаття 5. Скоротити на третину невідбуту частину покаранняособам, засудженим до обмеження волі чи позбавлення волі на певнийстрок, які не підлягають звільненню від покарання на підставістатей 1-4 цього Закону:
а) засудженим, які відбувають покарання у виді обмеженняволі;
б) засудженим за умисні злочини, за які законом передбаченопокарання у виді позбавлення волі на строк не більше дванадцятироків, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули неменше половини призначеного строку основного покарання;
в) засудженим за злочини, вчинені з необережності, яківчинені вперше, якщо на день набрання чинності цим Законом вонивідбули не менше третини призначеного основного строку покарання.
Стаття 6. Звільнити від кримінальної відповідальності впорядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадаютьпід дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно якихперебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чисуду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки ненабрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинностіцим Законом.
Стаття 7. Амністія не застосовується до осіб:
а) яких засуджено до довічного позбавлення волі та яким упорядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волізамінено на позбавлення волі на певний строк;
б) які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, заякою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів згідноз Кримінальним кодексом України 1960 року ( 2001-05, 2002-05,2003-05 ) (далі - КК України 1960 р.), вчинення тяжких та (або)особливо тяжких умисних злочинів згідно з Кримінальним кодексомУкраїни 2001 року ( 2341-14 ) (далі - КК України 2001 р.);
в) яких засуджено згідно з КК України 1960 р. ( 2001-05,2002-05, 2003-05 ) за вчинення тяжкого злочину чи яких засудженозгідно з КК України 2001 р. ( 2341-14 ) за вчинення тяжкого абоособливо тяжкого умисного злочину;
г) до яких застосовувалося звільнення від відбуванняпокарання з випробуванням (статті 75, 79 і 104 КК України 2001 р.)( 2341-14 ) і які під час іспитового строку вчинили умиснийзлочин;
ґ) які після постановлення вироку, але до повного відбуттяпокарання, знову вчинили умисний злочин;
д) які раніше звільнялися з місць позбавлення воліумовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягомневідбутої частини покарання;
е) які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів івчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідністьчи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
є) які мають батьків віком понад 70 років, а такожбатьків - інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягаютьна життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані закономправа та інтереси цих батьків;
ж) до яких протягом 1997-2007 років було застосовано амністіюабо помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та якізнову вчинили умисний злочин;
з) які злісно порушують режим у період відбування покарання;
и) які вчинили злочин (злочини), наслідком якого (яких) сталазагибель двох чи більше осіб;
і) яких притягнуто до кримінальної відповідальності чизасуджено за злочини проти основ національної безпеки України(статті 109-114 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); статті 56-60, 62 і63 КК України 1960 р.) ( 2001-05 ); умисне вбивство (стаття 115 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); статті 93 і 94 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); доведення до самогубства, вчинене щодонеповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.)( 2341-14 ); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючихобставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.( 2341-14 ); частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); катування (стаття 127 КК України 2001 р.)( 2341-14 ); порушення встановленого законом порядкутрансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах(частини четверта і п'ята статті 143 КК України 2001 р.)( 2341-14 ); незаконне позбавлення волі або викрадення людини(стаття 146 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); статті 123 і 124 ККУкраїни 1960 р.) ( 2001-05 ); захоплення заручників (стаття 147 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 123-1 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини(стаття 149 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 124-1 ККУкраїни 1960 р.) ( 2001-05 ); зґвалтування при обтяжуючихобставинах (частини третя і четверта статті 152 КК України2001 р. ( 2341-14 ); частини третя і четверта статті 117 ККУкраїни 1960 р.) ( 2001-05 ); насильницьке задоволення статевоїпристрасті неприродним способом при обтяжуючих обставинах (частинидруга і третя статті 153 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частинадруга статті 118, частина друга статті 122 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя,четверта і п'ята статті 186 КК України 2001 р. ( 2341-14 );частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); розбій (стаття 187 КК України 2001 р. ( 2341-14 );статті 86, 86-1 і 142 КК України 1960 р.) ( 2001-05 ); вимаганняпри обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті189 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частини друга і третя статті86-2, частини друга і третя статті 144 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); шахрайство при обтяжуючих обставинах (частиначетверта статті 190 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частина третястатей 83 і 143 КК України 1960 р.) ( 2001-05 ); привласнення,розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовимстановищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах абоорганізованою групою (частина п'ята статті 191 КК України 2001 р.( 2341-14 ); стаття 86-1 КК України 1960 р.) ( 2001-05 );виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання,ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей,державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (стаття 199КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 79 КК України 1960 р.)( 2001-05 ); контрабанду при обтяжуючих обставинах (частина другастатті 201 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частина друга статті 70КК України 1960 р.) ( 2001-05 ); незаконне виготовлення, а таксамо збут підакцизних товарів при обтяжуючих обставинах (частинатретя статті 204 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ); протидіюзаконній господарській діяльності при обтяжуючих обставинах(частини друга і третя статті 206 КК України 2001 р.) ( 2341-14 );легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом(стаття 209 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ); ухилення від сплатиподатків, зборів, інших обов'язкових платежів (частина третястатті 212 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частина третя статті148-2 КК України 1960 р.) ( 2002-05 ); примушування доантиконкурентних узгоджених дій при обтяжуючих обставинах (частинадруга статті 228 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ); створеннязлочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.) ( 2341-14 );бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 69 ККУкраїни 1960 р.) ( 2001-05 ); терористичний акт (стаття 258 ККУкраїни 2001 р.) ( 2341-14 ); викрадення, привласнення, вимаганнявогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чирадіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайстваабо зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України2001 р. ( 2341-14 ); стаття 223 КК України 1960 р.) ( 2002-05 );угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного,морського чи річкового судна (стаття 278 КК України 2001 р.( 2341-14 ); стаття 217-2 КК України 1960 р.) ( 2002-05 );блокування транспортних комунікацій, а також захопленнятранспортного підприємства при обтяжуючих обставинах (частинатретя статті 279 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частина третястатті 217-3 КК України 1960 р.) ( 2002-05 ); незаконнезаволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах(частини друга і третя статті 289 КК України 2001 р. ( 2341-14 );частини друга і третя статті 215-3 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- танафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.) ( 2341-14 );контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогівабо прекурсорів (стаття 305 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття70-1 КК України 1960 р.) ( 2001-05 ); використання коштів,здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропнихречовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 306 КК України2001 р. ( 2341-14 ); стаття 229-12 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); незаконне виробництво, виготовлення, придбання,зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів,психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України2001 р. ( 2341-14 ); стаття 229-1 КК України 1960 р.) ( 2002-05 );викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів,психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхомшахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 308 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 229-2 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); незаконне виробництво, виготовлення, придбання,зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з обтяжуючимиобставинами (частини друга і третя статті 311 КК України 2001 р.( 2341-14 ); частини друга і третя статті 229-20 КК України1960 р.) ( 2002-05 ); викрадення, привласнення, вимаганняпрекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанняслужбовим становищем з обтяжуючими обставинами (частини друга ітретя статті 312 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); частини друга ітретя статті 229-19 КК України 1960 р.) ( 2002-05 ); організаціюабо утримання місць для незаконного вживання, виробництва чивиготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їханалогів (стаття 317 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 229-4КК України 1960 р.) ( 2002-05 ); погрозу або насильство щодопрацівника правоохоронного органу (частини третя і четверта статті345 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ); погрозу або насильство щододержавного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.)( 2341-14 ); посягання на життя працівника правоохоронного органу,члена громадського формування з охорони громадського порядку ідержавного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України2001 р. ( 2341-14 ); стаття 190-1 КК України 1960 р.) ( 2002-05 );захоплення представника влади або працівника правоохоронногооргану як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.) ( 2341-14 );примушування до виконання чи невиконання цивільно-правовихзобов'язань при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 355 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); частина третя статті 198-2 КК України1960 р.) ( 2002-05 ); зловживання владою або службовим становищемпри обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 364 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); частина друга статті 165 КК України1960 р.) ( 2002-05 ); перевищення влади або службових повноваженьпри обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); частини друга і третя статті 166 ККУкраїни 1960 р.) ( 2002-05 ); одержання хабара при обтяжуючихобставинах (частини друга і третя статті 368 КК України 2001 р.( 2341-14 ); частини друга і третя статті 168 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); погрозу або насильство щодо судді, народногозасідателя чи присяжного при обтяжуючих обставинах (частина другастатті 377 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ); посягання на життясудді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їхдіяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 190-1 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); дії, що дезорганізують роботу виправних установ(стаття 392 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 69-1 КК України1960 р.) ( 2001-05 ); втечу з місця позбавлення волі або з-підварти (стаття 393 КК України 2001 р. ( 2341-14 ); стаття 183 ККУкраїни 1960 р.) ( 2002-05 ); посягання на життя захисника чипредставника особи у зв'язку із діяльністю, пов'язаною з наданнямправової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.) ( 2341-14 ), атакож за злочини проти встановленого порядку несення військовоїслужби (військові злочини) при обтяжуючих обставинах, передбаченічастинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України2001 р. ( 2341-14 ) (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України1960 р.) ( 2002-05 ); частинами другою і третьою статті 405 ККУкраїни 2001 р. ( 2341-14 ) (статтею 236 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); частиною третьою статті 406 КК України 2001 р.( 2341-14 ) (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); частиною другою статті 408 КК України 2001 р.( 2341-14 ) (пунктом "в" статті 241 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); частиною третьою статті 420 КК України 2001 р.( 2341-14 ) (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); частиною третьою статті 423 КК України 2001 р.( 2341-14 ) (пунктом "в" статті 254 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); частинами другою і третьою статті 424 КК України2001 р. ( 2341-14 ) (пунктами "б" і "в" статті 254-2 КК України1960 р.) ( 2002-05 ); частиною другою статті 426 КК України2001 р. ( 2341-14 ) (пунктом "б" статті 254-3 КК України 1960 р.)( 2002-05 ); статтею 447 КК України 2001 р. ( 2341-14 ) (статтею63-1 КК України 1960 р.) ( 2001-05 ).
Стаття 8. Виконання цього Закону покладається на суди.
Питання про застосування амністії суд вирішує за власноюініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудовогослідства, органу або установи виконання покарань, а також заініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їхзахисників чи законних представників.
Цей Закон застосовується до:
а) осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини якихперебувають у провадженні органів дізнання та досудовогослідства, - за поданням цих органів, погодженим з прокурором, абоза заявою самої особи, її захисника чи законного представника;
б) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням,та осіб, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленнямволі, - за поданням органу виконання покарань, погодженим зорганом внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкоюзасудженого, або за заявою самої особи, її захисника чи законногопредставника;
в) засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі абовідбувають покарання у виді арешту, обмеження волі чи тримання вдисциплінарному батальйоні військовослужбовців, - за поданнямначальника кримінально-виконавчої установи, погодженим звідповідною спостережною комісією або службою у справахнеповнолітніх, командування дисциплінарного батальйону, військовоїчастини, начальника гарнізону, органів управління Військовоїслужби правопорядку у Збройних Силах України або за заявою самогозасудженого, його захисника чи законного представника. До поданнядодаються довідка про заохочення і стягнення, особова справазасудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання прозастосування амністії.
Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засудженосудами іноземних держав і які відбувають покарання на територіїУкраїни, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимогміжнародних договорів, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.
Під час розгляду судами справ про застосування амністіїучасть прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.
Якщо розглядається справа про застосування амністії щодонеповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених закономвипадках бере участь її законний представник.
За наявності належним чином оформлених повноважень у судовомузасіданні бере участь захисник.
Стаття 9. Застосування амністії не допускається, якщообвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосуванняамністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі зобов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.
Стаття 10. Рішення про застосування або незастосуванняамністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально.
У разі якщо особа, кримінальна справа чи матеріали про злочинякої перебувають у провадженні органів дізнання та досудовогослідства, заперечує проти застосування щодо неї амністії, судприймає рішення після всебічного, повного і об'єктивного розглядусправи та встановлення вини у вчиненні злочину в порядку,передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України( 1001-05, 1002-05 ).
Щодо засудженого суд приймає рішення після ретельноїперевірки матеріалів особової справи та відомостей про йогоповедінку за час відбування покарання.
Такі особи викликаються в судове засідання і можуть даватипояснення. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.
У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якоїзастосовується амністія, розгляд питання про застосування амністіївідкладається до їх одержання.
Судам, а також органам та установам, на які покладенопідготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних іззастосуванням цього Закону, надається право вимагати відвідповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бутивиконані негайно.
Стаття 11. Особам, яким скорочується невідбута частинапокарання, визначення нового строку покарання обчислюється з днянабрання чинності цим Законом. Про дату закінчення відбуванняпокарання засудженому сповіщається протягом місяця від дняопублікування цього Закону.
Стаття 12. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинилизлочини до дня набрання ним чинності включно.
Стаття 13. До осіб, засуджених за вчинення необережнихзлочинів, яким строк покарання було скорочено в порядку амністіїабо які були частково звільнені від відбуття основного покарання впорядку помилування, амністія застосовується виходячи із строкупокарання, встановленого відповідно до цих актів.
Стаття 14. Особи, на яких поширюється дія цього Закону,звільненню від додаткових видів покарань не підлягають.
Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіянузлочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішеннямсуду.
Стаття 15. З метою забезпечення своєчасного наданнянеобхідної медичної допомоги звільненим із місць позбавлення волі,які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічнізахворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайноповідомляють відповідні органи місцевого самоврядування та органиохорони здоров'я про звільнення зазначених осіб.
Стаття 16. Кабінету Міністрів України, Раді міністрівАвтономної Республіки Крим, обласним, Київській таСевастопольській міським, районним, районним у містах Києві таСевастополі державним адміністраціям, виконавчим органамсільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:
а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно доцього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціальногопатронажу відповідно до Закону України "Про соціальну адаптаціюосіб, які відбували покарання у виді обмеження волі абопозбавлення волі на певний строк" ( 1104-15 ), контроль заповедінкою цих осіб;
б) передачу звільнених згідно із цим Законом неповнолітніхпід нагляд батьків, направлення в необхідних випадкахнеповнолітніх, яких позбавлено батьківського піклування, дошкіл-інтернатів або встановлення над ними опіки чи піклування;
в) направлення звільнених відповідно до цього Законуінвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не маютьродичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальнихбудинків-інтернатів.
Стаття 17. Цей Закон набирає чинності з дня йогоопублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 19 квітня 2007 року N 955-V
| |
Число посетителей
сайта
Число просмотренных
страниц