МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
Секція: екологія
СТАН РАДІОАКТИВНОГО
ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ СИСТЕМ
УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ
ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ
КАТАСТРОФИ
Автор роботи:
Чухан Дарія Анатоліївна
учениця 9-Б класу спеціалізованої
школи № 155 Шевченківського району
Домашня адреса:
вул. Юрія Коцюбинського 7, кв.24
тел. 486-14-48
Наукові керівники:
Президент ВГО «Союзу Чорнобиль
Україна», Радник Прем'єр Міністра
України Андреєв Юрій Борисович;
Вчитель першої категорії,
вчитель географії та біології
Лахтурова Олена Василівна
Київ - 2007
26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.
Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто.
Історики думають, що це від слова „чорнобильник", як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.
Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людина не зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп'ята. Таким хрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенник своє здоров'я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!
Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві...
Чорнобильська трагедія пройняла всі сфери життя - від академічної науки до побуту людського життя.
Колись звичайна географічна назва Чорнобиль набула багатогранного трагічного звучання... Саме слово "Чорнобиль" стало міжнародним кодом, за яким пізнавали і пізнають Україну, визначали і визначають її місце в світі.
Чорнобильська катастрофа, одна з найбільших повоєнних трагедій в житті українського народу, понівечила нам здоров'я й віру, підірвала якісь вічні людські цінності, змінила погляд на сучасний світ.
20 років відділяють нас від дати Чорнобильської трагедії. Однак вона і на сьогодні щодня нагадує про себе численними проблемами у долі мільйонів людей, які зазнали згубної радіації.
І через 20 років Чорнобиль залишається загальнонаціональною радіаційною екологічною катастофою, беспрецедентною за дією радіаційного фактору на населення, за обсягом екологічної шкоди, заподіяної Україні, впливом на здоров'я.
Мільйони людей зазнали на собі вплив наслідків аварії, мільйони гектарів плодючої землі знищено назавжди.
За роки, що минули після аварії, накопичено велику кількість результатів досліджень щодо забруднення території України радіонуклідами.
II. ОСНОВНА ІНФОРМАЦІЯ
2.1. Історична довідка.
Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великого географічного регіону, іменованого білорусько-українським Поліссям, на березі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, в 18 км від районного центру - м. Чорнобиль (малюнок 1). У 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід - місто Чернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечко обслуговуючого персоналу, називається місто Прип'ять. Воно на карті позначене червоною крапкою. Коричневе коло - це 30-ти кілометрова зона, у якій заборонене проживання і тривале перебування. У період 1987-88 років всі населені пункти в цій зоні були ліквідовані, щоб виключити проживання в цій зоні людей.
Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище потрапило близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.
Аварія призвела до забруднення більш як 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало майже 5 мільйонів людей. Чорнобильська аварія спричинила опромінення населення зазначених вище держав. Вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія. Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Великобританія та інші держави.
Так що ж відбулося на Чорнобильській АЕС?
День 25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установки керівництво Союзатомэнерго планувало провести деякі випробування. Суть цього експерименту полягає в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пару. Для цього був розроблений спеціальний режим, відповідно до якого, при відключенні пару за рахунок інерційного обертання ротора генератор якийсь час продовжував виробляти електроенергію, необхідну для власних потреб.
Проведення вказаних випробувань, з позицій сьогодення, є неправомірними. Результатом недостатньо повно та неправильно підготовленого електричного експерименту було слідуюче, відоме всій світовій громадськості:
- о першій годині 23 хвилини 26 квітня відбулося два вибухи. Перший - через гримучу суміш, що утворилася в результаті розкладання водяної пари. Другий був викликаний розширенням пари палива. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. У реактор потрапило повітря. Повітря реагувало з графітовими стержнями, утворили оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа. Покрівля машинного залу зроблена з бітуму - матеріалу, що легко полум'яніє.
.2. Джерело викиду радіонуклідів.
Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин. Тонни ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крім того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час вибуху, але і поширювалися під час пожежі. У результаті аварії була цілком зруйнована активна зона реактора, ушкоджене реакторне відділення, деаератора етажерка, машинний зал і ряд інших споруджень (малюнок 3) .
Були знищені бар'єри і системи безпеки, що захищають навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі, і відбувся викид активності з реактора. Цей викид на рівні мільйонів кюрі в добу, продовжувався протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86 р., після чого знизився у тисячі разів і надалі поступово зменшувався. З побудовою над зруйнованим реактором захисних споруд ("Укриття") викиди активності у довкілля фактично припинились.
У результаті теплового вибуху, який відбувся в реакторі, відбулося руйнування активної зони реакторної установки і частини будинку 4-го енергоблоку, а також відбувся викид частини радіоактивних продуктів, що нагромадилися в активній зоні, в атмосферу. Вибухи в 4-му реакторі ЧАЕС зрушили зі свого місця металоконструкції верху реактора, зруйнували всі труби високого тиску, викинули деякі регулюючі стержні і палаючі блоки графіту, зруйнували розвантажувальну сторону реактора, підживлюючий відсік і частину будинку. Осколки активної зони і випарних каналів упали на дах реакторного і турбінного будинків. Був пробитий і частково зруйнований дах машинного залу другої черги станції. При вибуху частина панелей перекриття упала на турбогенератор № 7, зашкодивши мастилопроводи й електричні кабелі, що привело до їхнього загоряння, а велика температура всередині реактора викликала горіння графіту.
Найбільшою небезпекою, пов'язаною з аварією, було те, що, руйнування реакторної зони викликало викид в атмосферу і на територію ЧАЕС великої кількості радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива. Викид радіонуклідів являє собою розтягнутий у часі процес, що складається з декількох стадій. Внаслідок цієї аварії в повітря було викинуто 4-10% активного заряду реактора. Висота підйому, забрудненої радіонуклідами гарячої повітряної струї, що виходила з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 2000 метрів, рівень радіації в ній на відстані 5 - 10 км від місця аварії складав 1000 мілірентген у годину. Викид радіоактивності в основному завершився до 6 травня 1986 р.
У перші години після аварії, коли ще не були точно визначені її розміри і вага, а також внаслідок недостатнього радіаційного контролю, люди, що працювали на найбільш небезпечних ділянках, одержали великі дози опромінення, а також опіки при гасінні пожежі (малюнок 4). Потерпілим намагались надати першу медичну допомогу.
Зони з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення фактично було сформовано у перші десять днів, їх наявність, на відстанях понад 50 км від Чорнобильської АЕС, зумовлюється декількома факторами:
- викидом забруднних радіоактивних мас у атмосферу на висоту -
2000 м;
- випаданням дощів над територіями, де сталося забруднення;
- наявністю складних ландшафтних форм, які обумовлювали зміну
напрямків та висоту руху повітряних мас, забруднених
чорнобильським викидом.
Ці фактори обумовили також строкатість (плямистість) забруднення території. 2.3. Радіоактивне забруднення водних систем.
Значна частина площ водозбору Дніпра та Прип'яті піддалися інтенсивному радіоактивному забрудненню. Нижні ділянки Прип'яті, Дніпра і верхня частина Київського водоймища ввійшли в 30-ти кілометрову зону відселення.
Відповідно до метеорологічних умов переносу задушливих мас радіонукліди, що вийшли за межі реактора, поширювалися на площі водозбору й акваторії Дніпра, його водоймищ, припливів і Дніпровсько-Бугського лиману.
Вже в перші дні після аварії радіоактивні аерозолі надійшли у водоймища, а потім дощем змивалися з забруднених водозборів.
Рівні радіоактивного забруднення природних вод визначалися відстанню від ЧАЕС і інтенсивністю випадання аерозолей, змивом з території водозбору, а в дніпровських водоймищах - часом "добігання" забруднених мас води.
Радіоактивне забруднення донних відкладень Київського водоймища досягло максимуму до середини літа 1986 року.
2.3.1. Забруднення водозбірних територій і водних систем.
В наш час, через два десятиліття після аварії на Чорнобильській АЕС, головний внесок в радіоактивне забруднення річкових та морських вод в Україні вносять радіонукліди чорнобильського походження. Постійно діючим джерелом їх поповнення являються території, забрудненні внаслідок аварії. В основному це водозбори верхніх частин дніпровського басейну.
Виконаємо огляд сучасного стану радіоактивного забруднення водних систем України.
Сьогодні мережа радіаційного моніторингу фактично зосереджена під егідою Міністерства з надзвичайних ситуацій України, яке силами Державної гідрометеоролічної служби проводить моніторинг на території всієї України, а в Зоні відчудження ЧАЕС - ще й силами Науково-виробничого підприємства "Екоцентр" (ДСПВН "Екоцентр"). Ці установи використовують єдиний методичний підхід в організації збору, підготовки зразків для аналізу та проведення замірів. Використовуються методи, які дозволяють з впевненістю зареєструвати поточні рівні забруднення того, щоб на їх фоні розгледіти навіть незначні відхилення.
Отже, з часом радіонукліди поступово мігрують з поверхні у більш глибокі шари, значна їх кількість переміщується у просторі з поверхневими водами. Річки і дотепер залишаються основними транспортними системами перенесення забруднення. Радіоактивне забруднення водних об'єктів відбувалося як внаслідок прямих випадінь радіоактивних аерозолів, так і за рахунок вторинних ефектів змиву з поверхонь водозборів, перетікання із більш забруднених об'єктів до чистіших, а також внаслідок масообміну між донними відкладами та водними масами. За 1986-2005 роки тільки водами річки Прип'яті винесено понад 123ТБк радіоактвного цезію та 148ТБк радіоактивного стронцію.
Водозбірні території річок Прип'яті і Дніпра є однією з найбільших водних систем у Європі.
Найбільші рівні забруднення поверхневих водних об'єктів спостерігалися безпосередньо протягом періоду випадання аерозолей на їх акваторію. Протягом перших післяаварійних тижнів у річках Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Дніпро, навіть на відстані у декілька десятків кілометрів від ЧАЕС, рівні забруднення вод перевищували санітарні норми у десятки, сотні і навіть у тисячі разів.
Процеси змиву радіоактивності у річки з поверхневим стоком на водозборах стали домінуючим фактором розповсюдження забруднення на значні території за межами Зони відчуження ЧАЕС. Проте, щорічне зменшення кількості радіонуклідів через природний змив з поверхні забруднених грунтів виявилося незначним. Саме тому процеси природного сніготанення і дощів за майже 20 років після аварії не суттєво зменшили загальну кількість радіонуклідів на водозбірних територіях, а також не призвели до суттєвого вторинного забруднення водних систем.
Головною тенденцією в плані радіоактивного забруднення річок в післяаварійний період є поступове зменшення інтенсивності виносу радіонуклідів (малюнок 5), а отже і зменшення їх середньорічної концентрації. Ця тенденція склалася в результаті сукупності 2-х головних процесів:
•зменшення радіонуклідів в верхніх шарах грунтів водозборів із-за їх проникнення у більш глибокі шари
•природнього радіоактивного розпаду.
З 1987 по 2004 рік річний винос радіоактивного цезію річками Дніпровського каскаду зменшився в 33 рази, винос радіоактивного стронцію зменшився в 10 разів.
Під час переміщення водних потоків через всі дніпровські водосховища концентрація радіонуклідів зменшується за рахунок розбавлення забрудненої води чистими водами бічних притоків.
Дніпровські водосховища являються ніби пастками для радіонуклідів. Повільне проходження водяних потоків через каскад річок та водосховищ зменшує накопичення радіонуклідів. В решті, концентрація Цезію-137 від Чорнобиля до Нової Каховки зменшується на порядок і виходить на рівень фонових значень. Як бачимо зі схеми замірів (малюнок 6) Стронцій-90 зменшується вдвічі.
Розрахунки динаміки запасів Цезію-137 на дні дніпровських водосховищ показують, що вони зменшуються (малюнок 7). Це відбувається внаслідок природного очищення - під дією глибоководних течій, хвильових взаємодій на дні водоймищ найбільш радіоактивно забруднені частинки переносяться на більш глибоководні ділянки.
Внаслідок багаторічних спостережень вченими було встановлено, що при проходжені радіоактивно забруднених потоків води через каскад водосховищ від витоку до гирла річки затримується близько 30% Стронцію-90 та майже ввесь Цезій-137.
2.3.3. Радіоактивне забруднення озер і водосховищ
Озера і водосховища були також спочатку забруднені переважно через аерозольні випадіння і постачання радіонуклідів у водойми з прилеглих територій зі схиловим стіканням. Концентрації радіонуклідів в озерах і водосховищах також зменшувалися достатньо швидко протягом першого року випадань, але суттєво залежали від складових їх водного балансу. У деяких випадках (це стосується переважно поведінки Цезію-137 у замкнених водоймах із органічними грунтами водозборів і донних відкладів) рівень їх радіоактивного забруднення залишався досить високим протягом всього післяаварійного періоду і знижувався дуже повільно. У замкнених водоймах Зони відчуження ЧАЕС протягом останнього десятиріччя спостерігалися підвищені рівні забруднення Стронцій-90 за рахунок видужування його у воду із подрібнених частинок ядерного палива.
Найбільш забрудненими озерами Зони відчуження є закриті водойми на забруднених ділянках заплав річок, водойма-охолоджувач ЧАЕС, а також штучні водойми, що утворилися на забруднених територіях як наслідок спорудження гідротехнічних споруд або неефективної роботи дренажних систем на підтоплених територіях. Характерними прикладами таких водних об'єктів на території Зони відчуження є озеро Глибоке, водойма-охолоджувач ЧАЕС і штучні водойми підтоплення в басейнах річок Сахан, урочища Родвіно та інші.
Озеро Глибоке являє собою особливу водну систему. Воно розташоване на найбільш забрудненій ділянці лівобережної заплави річки Прип'яті на відстані декількох кілометрів від ЧАЕС. На водозборах озера і у намулах дна, навіть майже через 20 років після аварійного викиду ЧАЕС збережено значну кількість паливних часток зруйнованого реактора.
Водойма-охолоджувач ЧАЕС є найбільшою із замкнених водойм площею більше 22 км і об'ємом води до 149 млн м , що була забрудненою радіоактивними випаданнями під час аварії, а також скидами з об'єктів проммайданчику ЧАЕС. За даними експериментальних досліджень, на 2005 р. у водоймі (переважно у донних відкладах) було накопичено близько 288 ТБк 137Цезію та 42,5 ТБк 90Стронцію. Більша частина активності на сьогодні зосереджена у глибоководній частині водойми (Мал. А). Якщо припинити регулярне поповнення втрат води на фільтрацію і випаровування із водойми за рахунок роботи насосної станції, рівні води у водоймі поступово впадуть і досягатимуть тих же відміток, що і у річці Прип'ять. Через 3-5 років після припинення підкачування води фільтрація із водойми припиниться, а частина дна із забрудненими донними відкладами буде оголеною для можливого вітрового підйому та перенесення. Після спуску водойми вона трансформується на систему відокремлених водойм, рівні води у яких будуть коливатися відповідно до сезону і водності року. Частина оголеного дна з високими рівнями радіоактивного забруднення піддавадиметься вітровій ерозії. Водночас, як свідчать дослідження останніх років, суттєвого впливу на формування близько розташованих територій від розповсюдження радіоактивних часток дна не буде, донні відклади досить швидко заростуть рослинним покривом і навіть за відсутності будь-яких запобіжних заходів колишня водойма-охолоджувач ЧАЕС, відокремлена захисною дамбою, не буде суттєво впливати на вторинне забруднення прилеглих територій.
Дніпровські водосховища. Водосховища Дніпровського каскаду також початково були забруднені радіоактивними аерозолями, що осіли на водну поверхню, і через постачання із річковим притоком. У процесі транспорту з дніпровськими водами радіонукліди, що надходили із річковим стоком, частково перерозподілялися в системі між водними масами і дном, як результат їх седиментації у донних відкладах. Процес виведення радіоцезію із водних мас у донні відклади і їх геохімічна фіксація стали основним фактором самоочищення водної системи і причиною того, що Цезій-13 7, який надходив у водосховища із річками, практично не досягав Чорного моря. Домінуючими радіонуклідами у водних масах водосховища з плином часу став Стронцій-90, а із спектру чорнобильських радіонуклідів у донних відкладах переважає Цезій-137. Кількісні оцінки стану забруднення дна водосховищ було виконано майже 10 років тому і на 2005 р. можна припустити, що надані раніше величини суттєво не змінилися. Це сталося тому, що зменшення кількості радіонуклідів у водосховищах за рахунок фізичного розпаду і виносу їх у Чорне море було частково компенсовано притоком радіонуклідів з водозборів басейну із річковим стоком . Завдяки активним процесам седиментації тільки незначна кількість радіоактивних речовин, що надходить у водні маси, потрапляє до водосховищ нижньої течії Дніпра, а рівні забруднення, наприклад, Каховського водосховища, у 2004-2005 рр. практично повернулися до рівнів, що спостерігалися до аварії на ЧАЕС 1986 р.
2.3.4. Радіонукліди в морських екосистемах
На час Чорнобильської аварії в водні простори Чорного моря радіоактивні речовини поступали з атмосфери та з річок внаслідок випробовування ядерної зброї. Після катастрофи через інтенсивні випадання з атмосфери в 1986 році накопичення Цезію-137 в морских екосистемах подвоївся, забрудненість Стронцієм-90 збільшилася на 19%.
За даними широкого кола наукових досліджень українських і міжнародних організацій, найбільші рівні забруднення вод моря спостерігалися на початку травня 1986 р., але вже на осінь 1986 р. динамічні процеси переміщення водних мас привели до вирівнювання поля забруднення. Через 15 років експедиційні дослідження стану моря засвідчили, що сучасні рівні забруднення моря зменшилися.
Динаміка накопичення радіонуклідів Чорнобильського походження, порівняно з тими, що потрапили в басейн моря протягом 50-60-х років минулого сторіччя, можна відстежувати за результатами вивчення вмісту радіоцезію у глибоководних осадах Чорного моря (глибина до 2000 м). За даними українських моніторингових досліджень у шарах 0,8-1,0 см ґрунту чітко спостерігається пік "чорнобильського забруднення", а в шарах від 1,5 до 2,5 см простежуються сліди забруднення періоду широких випробувань ядерної зброї. За роки після аварії додаткове привнесення радіонуклідів з річковим водами було незначним порівняно із початковим забрудненням за рахунок випадань з атмосферними опадами.
Знімання радіоактивного забруднення Чорного моря, виконане вченими Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту в 1998, 2000 та 2003 роках під час міжнародних експедицій показали, що більша частина Цезію-137 і Стронцію-90 через 14-19 років після аварії на Чорнобильській АЕС все ще знаходиться в верхніх шарах моря (мал. 8). Спостерігався рівномірний розподіл цих радіонуклідів від поверхні моря до глибани 60-80 м. На глбині 120-160 м концентрація радіоактивних речовин була подібна до передаврійних значень.
За минулі після аварії роки відбулося вирівнювання концентрації радіонуклідів по всій площі моря. Середнє значення концентрації активності Цезію-137 в верхніх шарах Чорного моря склало в 2003 році 20±3 Бк/м3 (таблиця 1), що, в сердньому, в 50 разів вище, ніж в припливних річних водах. Середнє значення концентрації активності Стронцію-90 в верхньому шарі по широтному розрізу моря склало в 2000 р. 19,6±2,4 Бк/м3, що відповідає передаварійному рівню.
В відповідності з балансовими розрахунками вчених УкрНДГМІ, починаючи з 1987 року і до сьогоднішніх днів, відбувається зменшення запасів радіонуклідів у водах Чорного моря у зв'язку з фізичним розпадом радіонуклідів і частковим виведенням радіоактивності у глибоководні зони моря, а також винесенням цих радіонуклідів через Босфор в Мармурове море. Запаси Стронцію-90 в товщі води вже в 1995 році зменшилися до передаварійного рівня, передбачається, що запаси Цезію-137 зменшуться до цього рівня в 2025-2030 роках.
За даними Інституту біології Південних морів НАНУ, більша частина радіоактивності ще зосереджена у верхньому (0-100 м) шарі Чорного моря. В Азовському морі радіонукліди переважно рівномірно розповсюджені по акваторії і накопичені у донних відкладах на рівнях трохи вище дочорнобильського фону.
Біоакумуляція радіонуклідів чорнобильського походження у гідробіонтах Чорного моря була суттєво нижчою, ніж у прісноводних системах, завдяки більш високому вмісту конкуруючих йонів в солоній морській воді.
2.3.5. Радіонукліди в підземних водах.
Найбільш розгалужену мережу спостережень за станом підземних вод було збудовано у Зоні відчуження ЧАЕС навколо місць стаціонарного і тимчасового поховання радіоактивних відходів, об'єктів спеціалізованого гідротехнічного будівництва, проммайданчику ЧАЕС, а також у місцях тимчасового проживання персоналу, що працює у Зоні відчуження ЧАЕС та на ділянках, де проводяться фонові спостереження . За результатами спостережень, у цілому рівні забруднення підземних вод, за винятком ділянок розташування і впливу пунктів поховання радіоактивних відходів, впливу фільтраційних стоків із забруднених водойм і пром-майданчика ЧАЕС, є відносно низькими. Швидкість розповсюдження ореолу забруднених підземних вод у напрямку їх розвантаження у річки є дуже повільною, навіть для радіостронцію.
У цілому для Зони відчуження і на прилеглих територіях забруднення підземних вод не набуло катастрофічних наслідків, як це очікувалося у найбільш консервативних прогнозах протягом перших років після аварії. Експертні оцінки показали, що навіть у разі повернення місцевого населення у села Зони відчуження із гіпотетичним використанням колодязної води і води із забруднених горизонтів для питного водопостачання, дози опромінення таких людей порівняно із факторами зовнішнього опромінення і дозами за рахунок споживання місцевих продуктів харчування будуть залишатися досить низькими.
Інтегральний стік радіонуклідів за рахунок розвантаження підземних вод у річки Зони відчуження є і будуть залишатися у майбутньому відносно низькими порівняно із потоками радіонуклідів з поверхневим стоком на забруднених територіях і не можуть сформувати будь-які суттєві радіаційні ризики для населення України, що проживає за межами Зони відчуження ЧАЕС.
Протягом останнього десятиріччя і на сьогодні відносно високі рівні забруднення вод, а у деяких випадках такі, що перевищують у десятки і сотні разів ГДК для вод питного постачання, спостерігаються тільки у межах безпосереднього поховання радіоактивних відходів, що були споруджені без спеціальних протифільтраційних геохімічних або інших інженерних бар'єрів. У деяких свердловинах по напрямку потоку підземних вод району ПТВЛР «Рудий ліс» рівні забруднення вод радіоактивним стронцієм навіть протягом 2004-2005 рр. досягали порядку 100 і навіть 1000 Бк/л. Виняток також становлять деякі специфічні ділянки території із явно вираженими депресійними морфологічними формами рельєфу.
Згідно із прогнозними оцінками, фронт найбільшого забруднення підземних вод, у цілому інтегровано по Зоні відчуження ЧАЕС, почне розвантажуватися у р. Прип'ять не раніше, ніж через 50 років.
Протягом наступних років порівняно із очікуваним стоком радіостронцію із поверхневими водами підземна складова стоку не буде перевищувати 10-15%.
Після спуску водойми охолоджувача, початок якого очікується в період між 2007 і 2010 роками, потоки забруднених вод із зони розташування проммайданчика ЧАЕС уповільняться, і це є оптимістичним очікуванням на припущення несуттєвого можливого забруднення дніпровської водної системи за рахунок радіонуклідів, що накопичені у підвалинах і підземних водах під зруйнованим реактором № 4 ЧАЕС. За результатами розрахунків вчених поток підземних вод із зони розташування сучасного об'єкта "Укриття" практично не досягатиме річки Прип'ять.
2.3.5. Сучасний стан радіоактивного забруднення водних систем України.
Проаналізувавши стан радіоактивного забруднення водних систем України через двадцять років після Чорнобильської катастрофи, зробимо висновки:
- На сьгоднішній день основний внесок в радіоактивне забруднення
річок, морів, озер, водосховищ, підземних вод вносять радіонукліди
чорнобильського походження (Цезій-137 та Стронцій-90).
- Зменшується змив радіонуклідів з водозбірних територій Прип'яті та
Дніпра до передаварійних показників, це відбувається внаслідок
радіоактивного розпаду.
- Відбувається зменшення запасів радіонуклідів у 50-метровій товщі
Чорного моря у зв'язку з фізичним розпадом радіонуклідів і частковим
виведенням радіоактивності у глибоководні зони моря, а також винесенням
цих радіонуклідів через Босфор в Мармурове море.
За останнє десятиліття встановилась позитивна тенденція зменшення рівня радіоактивного забруднення водних систем радіонуклідами чорнобильського походження. Тому програма спостережень Державною гідрометеорологічною службою за поширенням чорнобильських радінуклідів може бути скорочена. Необхідно продовжувати спостереження за водозбором з вмістом радіонуклідів з найбільш забруднених територій, особливо під час повіней та паводків.
Плани будівництва в Зоні відчудження Чорнобильської АЕС об'єктів довгострокового зберігання та переробки радіоактивних відходів потребують і надалі розвтвати діючі в цьому районі системи радіаційного имоніторингу. Уроки Чорнобильської катастрофи показують, що система спостереження повинна бути такою, щоб могла виявлять самі перші ознаки небезпечних ситуацій для своєчасного прийняття мір попередження небезпечної ситуації.
висновок
26 квітня 2006 року виповнилось 20 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС - самої найбільшої техногенної катастрофи в світі.
Під час проведення випробовування турбогенератора на 4-му реакторі відбувся стрибок потужності, система була тимчасово відключена. Внаслідок вибуху величезна радіоактивна хмара утворилася над територією України, Білорусі, Росії та країн Європи. На території України утворилася зона екологічного лиха.
У результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС 55 тисяч кв. км території попало під радіоактивне забруднення.
Сотні тисяч чоловік піддалися опроміненню, величезний матеріальний збиток був понесений країною під час ліквідації аварії. Така ціна цій страшній техногенній катастрофі. Але чи можна повністю оцінити збиток, нанесений аварією, нашій планеті? всьому людству? Чи можна оцінити всю згубність впливу радіації на величезні території? на життя людей планети? Як визначити збиток, нанесений усій екологічній системі району аварії? Ліс, вода, земля - усе зробилося на довгі десятиліття непридатним до нормальної життєдіяльності. Після аварії минуло чимало років. Радіоактивні речовини осіли на землю, потрапили в ріки, просочилися в підземні води. Тепер вони найчастіше потрапляють у людський організм з водою та їжею. У районах, уражених радіацією, відзначені випадки мутацій деяких видів тварин і рослин ... Це - Чорнобиль...
"Це важка трагедія не лише української нації, це трагедія всього світу. Весь світ з завмиранням серця слідкував за страхіттями цієї катастрофи та подвигом ліквідаторів, які поклали своє життя в ім'я спасіння Землі. їх імена - в книзі життя. Ми не маємо права забувати про їх жертвенний подвиг, ми пам'ятаємо та дякуємо їм," - так було сказано на Всеукраїнському форумі "Союзу Чорнобиль України", девізом якого було "Україна змінюється -проблеми Чорнобиля залишаються".
... Чорнобиль... Це важка спадщина для майбутніх поколінь ...
|
Число посетителей
сайта
Число просмотренных
страниц